11 июня 2010 г.

питаюсь духовно

Уже давно не чувствую себя «творческой молодежью», но продолжаю внимательно читать газету «Смолоскипа України», которая приходит мне по почте. Несколько лет я получала стипендию от этого фонда, а теперь осталось только удовольствие от пестрого, хоть и простенького на вид издания. В приложении нашла стихи Богданы Матиаш и была тронута. Рядом была напечатана вычурная, запутанная красивостями, но какая-то пустая поэзия. Иногда с литературой, как с едой — и суши обожаешь, а бывает нет ничего вкуснее на целом свете, чем печеная картошка с помидором. Происходит какое-то чудесное соединение с тобой и ни намека на отторжение и чужеродность.

Завжди люблять найперше серцем
а вже потім очима язиком шерстю
подушечками на лапах лапами хвостом
бігом швидким качанням в траві
всім тілом пружним і міцним
люблять щасливим гавкотом
що лякає птахів люблять гарчанням
люблять також засинаючи мовчки
притулившись лапами й спинами
поклавши голову до голови
бабачи небо і зорі і місяць вгорі над
собою перш ніж замружаться очі
люблять заснувши і дивлячись
однакові сни
 



 

Навіть коли не знаю де ти і як ти
мені все хочеться
з тобою говорити переступаючи з лапи на лапу
весело вимахуючи хвостом розповісти тобі те
чого не вмію
розповісти більше нікому в світі

хочу розповісти тобі
яка красива буває в річках вода
і які чудернацькі ходять в лісах звірі
яка досконала і добразападає тиша після заходу сонця і як на озері
міцно промерз лід хочу розповіти який увесь світ
красивий і як багато
за все що в ньому є хочеться дякувати
за все що приходить і відходить
за все що тішить і все що ранить

а потім коли розповім тобі все що знаю
можна буду просто піти
відчувши що дорога добра
що дабрий пісок під ногами
що добре сонце і що добра
ця найгарніша у світі самотність
коли нікого навіть тебе
немає і коли кожен нівіть ти дуже близько



 

 

 

Комментариев нет:

Отправить комментарий